На початку 20 століття Оттава швидко розвивалася. Відкривалися нові об’єкти бізнесу, підприємства та різні виробництва. Також у Оттаві у 1920-х роках відкривали брокерські товариства. Але деякі підприємці Оттави були далеко не сумлінними та займалися махінаціями на фондовому ринку, через що увійшли до кримінальної історії Оттави. Далі на ottawaski.com.
З чого почалася шахрайська історія?
Двоє жителів міста Оттава – Роберт Моват та його друг Дункан МакГілліврі – у 1924 році вирішили відкрити власне брокерське агентство. Спільнота була вузькопрофільною і займалася виключно акціями гірничодобувних компаній. Крім акцій, компанія Мовата та його товариша надавала клієнтам статистичні послуги, публікувала інформацію про успіхи промислових компаній у своєму виданні та роздавала клієнтам.
На перший погляд може здатися, що це абсолютно звичайна діяльність. Тим більше, що саме у 1920-х роках внесок коштів у розвиток фондового ринку було звичайною справою та нічим не привабливою для органів. Тому особливої уваги цій діяльності не приділяли.
Засновники брокерської спільноти
Брокерську компанію створили два хлопці. Один з них був Роберт Моват, який народився в Нью-Брансуєк. Він здобув університетську освіту і вирушив на офіцерську службу до 26 батальйону рідного міста. Перед тим, як він заснував брокерську компанію, він отримав достатньо досвіду в економічній сфері, працюючи на фінансових ринках. Його товариш – Дункан МакГілліврей – родом із Нью-Йорка. Як і Моват, він здобув освіту в університеті Торонто. Також служив у 2 канадському кінно-стрілецькому полку у Франції.
Бурхливий розвиток компанії
У 1920-х роках економіка Канади розвивалася дуже швидкими темпами, а ціни на акції просто злітали. Фондові ринки почали привертати увагу не лише багатих бізнесменів, а й середній клас, який бажав вкласти свої заощадження та отримати легкий прибуток. Саме під цей бурхливий розвиток економіки потрапила брокерська компанія двох хлопців.
За такого стрімкого зростання цін на акції, жителі Оттави могли отримати дуже легкі гроші. Тим більше, реклама компанії була досить привабливою. Інвесторам пропонували вкладати гроші саме у гірничодобувні компанії, у свою чергу перспектива від вкладу обіцяла прибуток, який не могли забезпечити будь-які інші інвестиції. Наприклад, інвестор, який вклав 5 тисяч доларів, від відкритого рудника, міг отримати 20 тисяч доларів. Жителям Оттави було дуже складно відмовитись від таких легких грошей. На початку 20 століття простим жителям Оттави було досить складно відрізнити справді вигідну угоду від шахрайства.
Фірма займалася продажем акції кількох невеликих гірничодобувних та нафтових компаній регіону Оттави.
В 1927, завдяки великому успіху на фінансовому ринку, компанія переїхала в дуже престижний район Оттави – квартал Спаркс. До 1929 офіси брокерської фірми двох товаришів вже розміщувалися по всій долині.
Компанія дуже швидко стала частиною елітної ділової спільноти Оттави.
Крім акцій та аналітики, брокерське товариство займалося благодійністю, підтримувало різні місцеві організації та заходи.
Велика депресія
Після бурхливого економічного розквіту 1920-х для економіки Канади настали темні часи Великої депресії. За часів депресії практично ніхто не бажав купувати акції. Акції стабільних та відомих компаній стали купувати менше, а купувати акції новостворених підприємств взагалі не ризикували. Відтік клієнтів став першим кроком до краху більшості брокерських фірм.
Під час Великої депресії брокери намагалися продати акції клієнтам. Багато клієнтів були дуже довірливі і необережні, за рахунок цього і наживалися брокерські фірми, продаючи акції за завищеними цінами.
Крах та арешт
У 1930 року у Оттаві вийшла газета з сенсаційним заголовком про те, що всі офіси компанії Мовата та його товариша збанкрутували і закрилися, а кошти, які зберігалися на рахунках компанії перейшли у володіння двох управляючих.
Справа про шахрайство проти фірми була відкрита після того, як один з клієнтів спробував перевести чек в готівку, але у нього це не вийшло через відсутність коштів. Відсутність клієнтських коштів підтверджувало шахрайство компанії, це стало величезним здивуванням для всіх жителів Оттави та всієї бізнес-еліти. Але очільники компанії запевняли клієнтів, що проблеми з виплатами лише тимчасові та необхідно дочекатися сприятливих ринкових умов.
Через тиждень з моменту банкрутства компанії, генеральний прокурор Оттави видав ордери на арешт очільників компанії. Їх звинуватили у змові з метою обдурити клієнтів та отримати грошовий прибуток. Але незадовго після, обох звільнили під заставу 50 тисяч доларів. Вони поїхали до США та намагалися врятувати свою фірму. Тим часом, у Оттаві працівники поліції ретельно переглядали усі бухгалтерські рахунки компанії.
У цьому ж 1930 році, двом керівникам брокерської компанії було висунуто три додаткові звинувачення, які стосувалися шахрайства та крадіжок на фондовому ринку. Обох взяли під варту і посадили до в’язниці.
Рівно за день до початку суду у справі їхнього шахрайства на фондовому ринку, Моват та МакГілліврі зізналися у скоєних злочинах над своїми клієнтами та завищенні цін на акції. Оскільки чоловіки добровільно зізналися, що вони вчинили злочин в економічній сфері, деталі події суд не розголошував. Також не повідомлялося про те, які збитки було завдано фірмою своїм клієнтам.
Аудитори під час перевірки фірми виявили, що майже 65% операцій, які проводили з клієнтами, не проводилися через фондову біржу. Також було виявлено те, що у фірми безслідно пропали майже 3 мільйони акцій різних гірничодобувних компаній. Ці кошти компанія мала виплатити своїм клієнтам.
Суд засудив двох шахраїв до трьох років ув’язнення. Але їхній адвокат сподівався на те, що тюремний термін для його підопічних буде скорочено до двох років за зразкову поведінку та зроблені зусилля щодо відшкодування фінансових коштів постраждалим клієнтам. Однак за два роки арешту, творцями брокерської фірми присудили ще два роки арешту через схожі махінації з іншою компанією.
