У 21 столітті свідомість людей значно змінилася. Вони стали більш відкритими та вільними. У 21 столітті жителі Канади найактивніше підтримували узаконення одностатевих шлюбів. Якщо у країнах Європи відсоток людей, які підтримують офіційну реєстрацію одностатевих шлюбів, становив 70% відсотків, то у Канаді це число становило 80%.
Але в 20-му столітті було не все так добре, а одностатеві стосунки вважалися незаконними та каралися за всією суворістю закону. Один із жителів Оттави у 1960-х роках був засуджений до довічного ув’язнення як найнебезпечніший злочинець лише тому, що він був нетрадиційної орієнтації. Далі на ottawaski.com.
Сумна історія хлопця нетрадиційної орієнтації
У 20 столітті розуміння про нетрадиційну сексуальну орієнтацію у жителів Канади та більшості інших країн світу не було. Вони вважали таких людей хворими, злочинцями і просто саджали у в’язницю за їхню життєву позицію та вибір серця.
Одним із постраждалих від народного гніту проти нетрадиційних шлюбів став Еверетт Кіпперт із Оттави. У юному віці він зрозумів, що його більше приваблюють чоловіки, і він не хоче приховувати своє кохання, а навпаки – хоче узаконити шлюб зі своїм обранцем. Але через такі заяви Кіпперт у 1967 році був звинувачений у тому, що він є дуже небезпечним злочинцем і засуджений до довічного ув’язнення.
Але доля була до нього прихильна. У свідомості мешканців Оттави поступово почало змінюватися уявлення та розуміння одностатевих стосунків. Люди почали влаштовувати мітинги, влада – змінювати закони, завдяки чому в 1971 Кіпперт був звільнений.
З чого розпочалися зміни?
Коли Кіпперт був відправлений за ґрати на довічний термін, він уже не сподівався ні на що. Він був пригнічений і дуже засмучений такою несправедливістю, що його засудили за його погляди на життя та орієнтацію, адже нічого поганого він ніколи не робив.
Через рік ув’язнення Кіпперта, думка населення Оттави змінилася. Більшість почала підтримувати узаконення одностатевих стосунків, але лише з 21 року та за взаємною згодою. Лише роком раніше такі стосунки вважалися небезпечним злочином.
Законопроект П’єра Трюдо
Саме з П’єра Трюдо у 1969 році розпочалися масштабні зміни у Кримінальному кодексі Канади. Зокрема був прийнятий величезний законопроект, який включав масштабні зміни щодо зброї, лотереї, абортів, контрацепції та одностатевих відносин. Якщо 1968 року жителі Оттави виступали за легалізацію взаємних одностатевих відносин із 21 року, то узаконено це було лише 1969 року.
Але, незважаючи на підтримку одностатевих відносин між людьми з боку населення Оттави та їхньої законності, більшість людей вважали нетрадиційну орієнтацію психічним відхиленням. У Канаді гомосексуальність зі списку психічних розладів було виключено лише 1987 року.
Оттавці підтримували гомосексуалістів, крім того, підтримував одностатеві стосунки між чоловіками на законному рівні і уряд Канади, але все це не рятувало хлопців нетрадиційної орієнтації від гніту, жорстокого поводження, дискримінації та страждань, яким вони регулярно піддавалися з боку негативно налаштованих жителів Оттави.
Протести проти дискримінації гомосексуалістів
Законність одностатевих стосунків між чоловіками не припиняла жорстокого придушення та дискримінації. Тому активісти Оттави, які були переважно молодими студентами, у 1971 році почали виходити на вулиці Оттави з акціями “За визволення геїв” та рівні права з гетеросексуалами. У Кіпперта, який був довічно ув’язнений у 1967 році за свою нетрадиційну орієнтацію, з’явилася надія на звільнення та нормальне вільне життя зі своїм обранцем.
Активісти Оттави подали уряду петицію із вимогами задовольнити невдоволення гомосексуального суспільства Канади. Адже забобони оттавців стосовно чоловіків нетрадиційної орієнтації пов’язані переважно з керівництвом федерального уряду, тому вони мали усунути свою помилку.
Вимоги
Під час акцій “За визволення геїв” студенти висунули уряду десять вимог. Перші три вимоги передбачали запровадження рівних прав гомосексуалістів та гетеросексуалів у Кримінальному кодексі. Активісти хотіли усунути назавжди не зовсім зрозумілі терміни “груба недоторканність”, “непристойна дія” та “мужоложство”, через яке гомосексуалістів садили до в’язниць як “дуже небезпечних сексуальних злочинців”. За цією статтею довічно був ув’язнений ні в чому невинний Кіпперт.
Влітку 1971 року суд все ж таки переглянув справу довічно ув’язненого Кіпперта за його нетрадиційну орієнтацію і виніс вердикт про звільнення. Після чотирьох років ув’язнення Кіпперт вийшов у світ, який стрімко змінювався, в якому було місце для гомосексуалістів, у світ, де активно боролися і відстоювали права гопосексуалістів на рівні з гетеросексуаласами. У Кіпперта з’явилася надія прожити саме те життя, яке він хотів.
Четверта вимога активістів передбачала дозвіл на в’їзд до Канади гомосексуалістам. П’ята вимога була спрямована на рівні права гомосексуалістів з гетеросексуалами та їх можливості у просуванні на більш високі посади. Шоста вимога активістів стосувалася шлюборозлучного процесу та безперешкодної опіки гомосексуалістів над дітьми. У сьомій вимозі активісти Оттави просили уряд надати гомосексуалістам можливість служити у збройних силах Канади. Восьма вимога передбачала повне припинення ведення політики “RCMP”. Дев’ята вимога передбачала розширення юридичних прав для гомосексуалістів. А десята вимога активістів полягала в тому, щоб усі державні службовці почали змінювати негативне ставлення суспільства до гомоксексуалістів.
Зміни
Вимоги, які висунули активісти стосовно гомосексуалістів, не були відразу втілені. Це був тривалий процес, який тривав десятиліттями. З кожним роком уряд надавав нові можливості гомосексуалістам на рівні з гетеросексуалами на законному рівні. Вносився цілий раз поправок та законопроектів, а деякі закони, які пригнічували права гомосексуалістів, скасовували. Процес зміни політики щодо гомосексуалістів був також ускладнений через постійну зміну влади. Але, незважаючи на це, прогрес не стояв на місці, і в 21 столітті права гомосексуалістів в Канаді почали дотримуватися практично нарівні з гетеросексуальними людьми.