Мільйони шанувальників запам’ятали Лорна Гріна як мудрого та стійкого Бена Картрайта у серіалі «Бонанза». Цей персонаж за 14 сезонів став символом сили та порядності. Його звичка бути присутнім у недільні вечори змушувала багатьох почуватися членом родини. Цікаво розповісти більше про історію самого Гріна, його шлях від «Голосу долі» під час Другої світової до ікони Голлівуду. Окремої уваги заслуговують маловідомі факти про життя уродженця Оттави Лорна Гріна, які змінили історію медіа. Більше про все це розповість ottawaski.
Початок шляху в Оттаві
Повне ім’я канадського актора, співака та радіоведучого Лорн (справжнє ім’я – Ліон) Гайман Грін. Він народився у 1915 році в Оттаві, у родині єврейських іммігрантів. Мати називала сина Хаїм, а у шкільних табелях вказували «Гайман». Невідомо, коли він почав використовувати ім’я Лорн.
Сприяла розвитку талантів робота Лорна Гріна у літньому таборі у провінційному парку Алгонквін. Він викладав драматичне мистецтво у таборі Ароугон.
Лорн Грін вступив до державного дослідницького Queen’s University в Кінгстоні, Онтаріо. Період навчання став важливим у становленні постаті. У стінах університету сформувався його «оксамитовий баритон».
Цікаво, що на початку 1930-х років, коли Лорн Грін вступав до університету, він мріяв вивчати хімічну інженерію. Зустрівшись з магією сцени та мікрофона, він передумав. Під час навчання він став активним учасником Драматичної гільдії, де він відчув вперше смак акторства. Лорн Грін почав грати у класичних виставах. У цей час викладачі помітили його здатність володіти увагою залу та витримувати паузи. Захоплення Гріна було настільки сильним, що він змінив спеціалізацію на вивчення англійської та французької мов. Це мало допомогти йому ще краще розуміти тексти, з якими він планував працювати.
Окремо хочеться виділити роботу Лорна Гріна в університетській радіостанції CFRC. Це одна з найстаріших радіостанцій у світі, що діють і досі. Він став частиною радіомайстерні, де студенти не боялись експериментувати з живими ефірами, звуковими ефектами та дикцією.
Головний диктор CBC під час Другої світової війни
Після закінчення університету Лорн Грін переїхав до Нью-Йорка для вивчення акторської майстерності у театральній школі Neighborhood Playhouse. Він був учнем легендарного Сенфорда Майснера (Sanford Meisner). У 1939 році він переїхав до Торонто, де влаштувався на роботу ведучим новин у Канадській телерадіомовній корпорації (CBC). Згодом він став головним ведучим новин на CBC National News. Неофіційно Лорна називали «Голосом Канади». Його баритон одночасно наводив жах і дарував надію, тому він отримав ще одне прізвисько «Голос Долі».
Під час Другої світової війни він служив льотним офіцером у Королівських канадських повітряних силах.
Варто зауважити, що саме Лорн Грін проявив технічну кмітливість та винайшов хронометр зі зворотним відліком для дикторів (секундомір Гріна). Таким чином, випуск новин закінчувався секунда в секунду, що стало стандартом у професійному мовленні.
У 1941 році саме він був оповідачем у фільмі NFB 1941 року «Острів Черчилля». Цей короткометражний документальний фільм, що зображує захист Великої Британії, отримав премію «Оскар».
Феномен «Бонанзи». Бен Картрайт — батько нації
Серіал «Бонанза» зробив Лорна Гріна одним із найоплачуваніших акторів свого часу. Ця робота була не першою у кінокар’єрі Гріна. За чотири роки до підписання контракту на роль Бена Картрайта, він зіграв головну роль у британському півгодинному пригодницькому серіалі «Sailor of Fortune». Грін зіграв Гранта «Мітча» Мітчелла, колишнього агента американської розвідки. Далі він зіграв другорядні ролі у двох вестернах: лиходія у фільмі «Суворий чоловік» (1957) та хорошого хлопця у фільмі «Останній зі швидких стрільців» (1958).
Та у колективній попкультурній свідомості він асоціюється з Беном Картрайтом, гордим власником величезного ранчо Пондероза, батьком трьох синів: Адама, Хосса та Літтла Джо. Прем’єра серіалу відбулася у 1959 році. Зворушливим та глибоким портретом батька поділилася Лінда Грін Беннет у книзі «Голос мого батька: біографія Лорна Гріна» (iUniverse, 2004).
Цікавим є те, що Гріну на стадії передпродакшну запропонували роль батька родини або старшого сина Адама.
Серіал «Бонанза» – це надзвичайно успішний вестерн, який тривав 14 сезонів. У часи, коли жанр фокусувався на самотніх ковбоях та дуелях, «Бонанза» запропонувала дещо революційне — історію сім’ї.
- Новий образ батька та відхід від стереотипів. До появи Бена Картрайта (Лорн Грін), образи батьків на ТБ часто були або другорядними, або занадто суворими. Лорн Грін створив образ мудрого, справедливого, але люблячого патріарха. Він виховував трьох синів (різних за характерами та від різних матерів) не силою зброї, а силою слова та власного прикладу. Вперше на екрані чоловіки могли обговорювати свої почуття, просити вибачення один перед одним і демонструвати вразливість, що було нечуваним для традиційного вестерну.
- Сімейні цінності як соціальний клей. Серіал транслювався у неділю ввечері, і він фактично збирав усю Америку (а згодом і світ) біля екранів. Ранчо Пондероза стало символом дому, який треба захищати. Глядачі бачили, що попри конфлікти між братами, сім’я залишається непорушною цінністю. Сюжети підіймали питання честі, релігійної терпимості, расової рівності та допомоги ближньому. Це перетворило «Бонанзу» на моральний підручник для цілого покоління.
- Не можна оминути той факт, що «Бонанза» була одним із перших серіалів, знятих повністю у кольорі (проєкт мережі NBC та материнської компанії RCA, яка продавала кольорові телевізори). Яскраві пейзажі озера Тахо та сині очі Лорна Гріна стали «вітриною» нових технологій. Колір зробив сімейне життя Картрайтів реальнішим для глядача, підсилюючи емоційний зв’язок з героями.
- Завдяки цій ролі Грін отримав неофіційний титул головного батька континенту. Його авторитет був настільки високим, що глядачі часто писали йому листи з проханнями про життєві поради, сприймаючи його як реального главу сім’ї Картрайт.
Особисте життя
Розповідаючи про «батька нації», важко оминути й особисте життя актора, який блискуче зіграв цю роль. Лорн Грін був двічі одружений. У 1938 році його дружиною стала Ріта Гендс з Торонто, у 1960 році вони розлучилися. У 1944 році у подружжя народилися близнюки. У 1961 році він одружився з Ненсі Діл, у подружжя народилася одна дитина.
«Зоряний крейсер Галактика» та музична кар’єра
Більшість хлопчиків мріють стати ковбоєм, поліціянтом, пожежником чи космонавтом. Завдяки телебаченню Лорн Грін зміг здійснити всі ці фантазії. Він перетворився на інопланетянина у ролі командира Адами в оригінальному «Зоряному крейсері «Галактика»» (1978–1979).
Лорн Грін не міг уявити, що стане музичною зіркою в середині акторської кар’єри. Це сталося у 1964 році. Він випустив розмовну баладу «Ringo». Це драматичний переказ життя злочинця Джонні Рінго. Цей музичний хіт очолив перше місце у чартах. Після цього він випустив ще декілька альбомів, натхненних персонажем з «Бонанзи». Пісні поєднували історії з фолковими та кантрі-звуками.
Спадщина та пам’ять. Чому Лорна Гріна пам’ятають і сьогодні
У 1980-х роках енергія Лорна Гріна була спрямована на збереження дикої природи та навколишнього середовища. Він працював над документальним телесеріалом «Нова дика природа Лорна Гріна» (1982-1987). Цей проєкт про природу отримав високі рейтинги на CTV, транслювався у США та за кордоном.
У 1985 році він отримав зірку на Голлівудській алеї слави. У 1987 році відомий актор помер у лікарні Святого Джона у Санта-Моніці, Каліфорнія. Він спочиває на кладовищі Гіллсайд Меморіал Парк у Калвер-Сіті.
Спадщина Лорна Гріна жива завдяки щорічній премії театрального факультету Queen’s University. Її назвали на його честь. Щорічну премію Лорна Гріна можна отримати за видатні досягнення у практичних та виконавських аспектах театру.
У 2006 році на честь Лорна Гріна Пошта Канади випустила марку на його честь у рамках серії марок «Канадці в Голлівуді».
У 2015 році Лорна Гріна ввели до списку Канадської алеї слави.
Джерела: