Остання повішена людина в Оттаві

Оттаву не можна назвати кримінальним містом, але в її історії траплялися страшні злочини. За деякі такі злочини в історії міста, судді Оттави ухвалювали вирок підсудному про повішення. Таких випадків було лише три. Перше відоме повішення злочинця відбулося 1869 року. Злочинця було засуджено за вбивство відомого політика та батька Конфедерації. Останнє повішення злочинця в Оттаві відбулося 1946 року. Далі на ottawaski.com.

Історія Ежена Лармана

Життя Ежена Лармана, вбивці батька Конфедерації було дуже жорстоким, чорно-білим і дуже коротким.

Ларман народився в неблагополучній та бідній сім’ї. Його перші проблеми із законом почалися ще у юному віці. Він часто прогулював школу, а у державних навчальних закладах у 20 столітті з відвідуваністю було суворо. Тому Лармана відправили до спеціальної школи в іншому місті. Ця була школа-інтернат Святого Йосипа, і в період 1930-1970-х років нею керувало християнське братство. У середині 20 століття подібні школи-інтернати були відомі тим, що діти там піддавалися емоційному, фізичному та сексуальному насильству. Школа-інтернат Святого Йосипа не була винятком.

Ларман потрапив із неблагополучного середовища в ще більш гнітюче, яке ніяк йому не допомогло стати на вірний шлях. Він пробув там три роки, рідні не відвідували його та не надсилали листи, після чого Ларман вирішив втекти. Ларман здійснив втечу з інтернату і повернувся до Оттави.

Втеча, виправний центр та бродяжництво

Коли Ларман дістався до Оттави, він був спійманий поліцією. В дільниці поліція запропонувала Ларману угоду: якщо він визнається у крадіжці гаманця – не повернеться до школи-інтернату. Оскільки він сильно не хотів туди повертатися, то наважився зізнатися у крадіжці. Поліція дотримала слова і не відправила його назад до інтернату, натомість відправила його до виправного центру для неповнолітніх.

Коли Лармана було умовно-достроково звільнено з виправного центру, на деякий час він повернувся до державної школи і продовжив навчання. Але для життя в нього нічого не було, і його сім’я вважалася неблагополучною, тому Ларман був змушений заробляти собі на життя. Він займався продажем різного металобрухту торгівцям металом, якийсь час працював кур’єром.

У 1938 році Ларману виповнилося 16 років, і він був звинувачений у бродяжництві, зломах та проникненні на приватну територію, тому знову вирушив у виправний центр.

Тюремне ув’язнення

Коли Ларман у 1940 році знову був звільнений із виправного центру, він знову став на хибний шлях. У віці 18 років Ларман разом із чотирма друзями викрали таксі прямо в центрі Оттави та пограбували двох чоловіків під дулом пістолета. Поліція розпочала за ними погоню та відкрила вогонь. Поліції, все ж таки, вдалося зловити злочинців. Вони отримали шість років ув’язнення у в’язниці Кінгстона за озброєне пограбування. Ларман вийшов із в’язниці у 1945 році.

Пограбування музею та вбивство детектива

Злочинці Ларман, Хендерсон та Д’Амур.

Після чергового визволення, Ларман знову пішов кримінальним шляхом.

Разом із двома своїми друзями, Хендерсоном та Д’Амуром, вони пограбували військовий музей Канади. З музею троє злочинців винесли автомати “Томпсона”, які застосовували під час Другої світової війни, два пістолети та чотири револьвери, які використовувалися за часів Першої світової війни.

Открытка Hanging Bytown Inn без даты
Готель “Bytown”.

Наступного дня після пограбування музею, один із мешканців Оттави біля свого будинку помітив підозрілих людей та викликав поліцію. Для з’ясування ситуації на місце прибув детектив Томас Стоунман разом із констеблем Расселом Берндтом. На місці біля готелю “Bytown” офіцери помітили трьох чоловіків. Двоє з них невдовзі пішли – це були Хендерсон і Д’Амур, а біля готелю лишився стояти Ларман. Детектив поліції підійшов до Лармана і сказав, що хоче з ним поговорити, а у відповідь Ларман зухвало сказав: “Що ти хочеш?” – і вистрілив у детектива. Після цього Ларман спробував вистрілити в констебля, але той нахилився.

Після перестрілки на місце прибуло ще кілька поліцейських патрулів, і почалася гонитва за Ларманом. Його зловили в батьківському будинку. Крім того, в покинутій будівлі біля сімейного будинку поліція знайшла викрадену зброю з військового музею Канади.

Детектив Томас Стоунман.

Лармана звинуватили у замаху на вбивство детектива Стоунмана. Але після того, як детектив поліції та п’ятнадцятирічний ветеран, помер від отриманих поранень у лікарні, Ларману перекваліфікували справу на вбивство.

Тіло ні в чому невинного загиблого офіцера поліції було поховано з усіма почестями на цвинтарі “Бічвуд”.

Висновок та повішення

Навіть під час ув’язнення Ларман продовжував вчиняти злочини. Ларман разом зі своїми друзями Д’Амуром та Хендерсоном, яких також затримали за вбивство детектива поліції, намагався втекти із в’язниці. При спробі втечі вони напали на тюремного охоронця та жорстоко його побили. Охоронець зазнав тяжких травм, а на його голову довелося накладати п’ять швів.

Суд над трійцею злочинців розпочався 1946 року. Ларман ще при затриманні зізнався поліції про те, що саме він стріляв у детектива. Судовий процес був досить складним, але після тривалих засідань, суддя виніс обвинувачувальний вирок Ларману за вбивство детектива Стоунмана, при цьому його друзі – Д’Амур і Хендерсон – були визнані невинними у вбивстві детектива.

Ларману було винесено покарання у вигляді смертної кари. А його друзі продовжили відбувати терміни у в’язниці за іншими звинуваченнями. У вбитого детектива Стоунмана залишилася вбита горем сім’я: дружина і діти, які чекали на справедливе покарання за безжальне вбивство ні в чому невинної людини, яка роками охороняла правопорядок Оттави.

Тіло Лармана після повішення передали його сім’ї для подальшого поховання. Ежен Ларман був похований у безіменній могилі бідняка на цвинтарі “Бічвуд”. На тому самому цвинтарі, де поховали вбитого ним детектива Томаса Стоунмана.

Історія знаменитого фестивалю тюльпанів в Оттаві

Жителі Оттави, як і всі гості столиці Канади, з нетерпінням чекають весни, адже місто буквально одержиме тюльпанами. Це пов’язано зі знаменитим фестивалем тюльпанів, який...

Томас Ахерн: історія грандіозного успіху та визнання

Його внесок в історію Оттави величезний. Чого вартий перший банкет, приготовлений в електричній духовці. Томас Ахерн випробував декілька вдалих технологій, котрих в ті часи...
.,.,.,.